Кожний Різдвяний піст Сестра Фаустина розпочинала з Марією. Перед празником Непорочної відправляла разом з усім Згромадженням дев’ятницю, а окрім цього сама старалася щось жертвувати Матері Божій (напр. дев’ятницю з тисячі “Богородице Діво…”). Розважала милосердя, якого Марія зазнала в дарі непорочного зачаття і повноти ласки, про яку запевнив її архангел Гавриїл у благовіщенні, і в дарі Божого материнства. Та, котра була вибрана на Матір Сина Божого, найліпше знає як плідно пережити час очікування на прихід Ісуса. Святій Сестрі Фаустині радила: “Старайся бути тихою і покірною, щоб Ісус, який постійно перебуває в твоєму серці, міг відпочити. Вшановуй Його у своєму серці, не виходь зі свого нутра (Щ. 785).
Приглянемось як Сестра Фаустина переживала кульмінацію усього Адвенту – ніч перед Різдвом Христовим, що властиво може стати для нас порадами до кращого пережиття Народження Ісуса…
Перед усім: тісно єдналася з Матір’ю Божою (Щ. 182). Глибоко переймаючись таємницею, цим великим приниженням Бога, незбагненною Його покорою, свята пише: “ми ніколи не осягнемо цієї великої смиренності Бога”.
Свята часто під час Служби Божої бачила Дитятко Ісуса, як сама про це зазначає у своєму Щоденнику (434): “воно надзвичайно гарне, на вигляд Йому близько року”; але Воно не завжди однакове, деколи дуже веселе, а деколи зовсім не дивиться на каплицю (Щ. 562); у фрагменті 1442 Щоденника описує своє видіння вифлеємського вертепу.
Тісну злуку Фаустини з Богом важко (неможливо) уявити, вона фізично відчувала Його у своєму серці, була занурена у Бозі. Божа присутність проймала її наскрізь. Сестра зазначає про те як дуже нас любить Бог; однак не всі це розуміють і сприймають.
Під час кожної Пастирки (церковна служба в ніч перед Різдвом Христовим), Фаустина бачила мале Дитятко Ісуса. Так по суті, Бог постійно перебував у серці преподобної Сестри. “Я пізнала, що кожна душа хотіла б Божих утіх, але ні за що не хоче відмовитися від людських утіх, але, на жаль, ці дві речі аж ніяк між собою не поєднуються” (Щ. 1443).
